Перший урок "Миколаївщина-край‚де варто жити"

Хто зберіг любов  до краю

І не зрікся роду,

Тільки той  віддав всю душу,

Все, що зміг народу.

О. Олесь.

Тема:  Миколаївщина-край‚де варто жити.

Мета:  розвивати інтерес учнів до вивчення історії, географії, культури та традицій рідного краю, зміцнювати їх почуття національної гордості й гідності;  розвивати творче мислення, вміння працювати з додатковою літературою,формування життєвих компетенцій ; виховувати патрiотичнi почуття, любов до рідної землі, приналежності до українського народу.

                                                   ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Самоналаштування

 - Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте :

Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

               Я- громадянин (громадянка) України.

               Я люблю свою державу.

               Мене цікавить історія рідного краю.

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Учитель. Для кожного громадянина, безперечно, його країна є кращою у цілому світі. Кожен бачить вроду і неповторність рідних серцю місцин. А що як це дійсно так? Доведемо усі разом непереможну красу міст України.

Гра «Хто швидше?»

Перед вами ілюстрації міст України. Ваше завдання: якнайшвидше відгадати, яке  це місто.

-Як ви гадаєте, про яке місто ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці? Відповіді учнів.

-А чому? Відповіді (Тому що це наш рідний край)

Дійсно, Миколаївщина – це рідний край, де ми народилися і живемо, це  край, де жарко родючий степ зустрічається з прохолодою чорноморських хвиль, терпкі запахи чебрецю й полину змішуються із солоним рибним вітром морських просторів. Порізане цілющими лиманами – залишками древніх рік – узбережжя Євксинського Понту. Вікно в середземноморський історичний простір, колиска європейської цивілізації. Житниця України. Край суднобудівників і хліборобів. Усе це – Миколаївщина.

Наш урок присвячений славній даті – 75-річчю утворення Миколаївської області. Учні записують тему уроку.

Тож нехай епіграфом нашої зустрічі будуть слова відомого українського філософа-мислителя Григорія Сковороди:

Пізнай свій край, себе, свій рід, свій нарід, свою землю –  і ти побачиш свій шлях у життя.

Прийом „ Асоціації”

       Учитель.        З чим у вас асоціюється  слово Миколаївщина?

(учні по черзі висловлюються)

            Чорне море                     Микола Аркас                  кораблі

МИКОЛАЇВЩИНА
 Південний Буг                                                                         пшеничний колос

 

           Ольвія                       Анатолій Ганькевич             Святий Миколай

Заочна екскурсія Миколаївщиною. Зараз ми з вами будемо подорожувати цікавими та відомими на весь світ стежинами нашої Миколаївщини. І допоможуть мені в цьому юні екскурсоводи нашого класу. Перша зупинка має назву– історична

Історія міста починає свій відлік від далекого 1789 року, коли в уст'ї ріки Інгул почалося будівництво верфі під невсипущою увагою генерал-губернатора Новоросійська князя Г.А. Потьомкіна. Через рік тут виникло містечко, назване Миколаєвом.

Потьомкін Г. О.

З початком російсько-турецької війни 1787 - 1791 рр. невтомний Потьомкін очолив армію і одночасно керував діями Чорноморського флоту. У червні 1788 Потьомкін зі своєю армією підступив до Очакова. 1 грудня командувач віддав наказ про підготовку до штурму фортеці і 6 грудня, в день святого Миколая Чудотворця, Потьомкін приступом взяв Очаків.

За цей успіх він був нагороджений орденом Потьомкіна імператриця звеліла вибити золоту медаль. За перемоги на Дніпровському лимані він також удостоєний прикрашеної діамантами шпаги.

Переможець заснував неподалік від Очакова, в місці з'єднання річок Буг та Інгул, місто, назване Миколаєвом.

ІI зупинка – Символи міста

Як відомо, кожне місто на Україні, та й в принципі, за її межами також, має свою власну неповторну символіку. Саме це є ніби візиткою краю, яка відображає гордість місцевих жителів. Наш Миколаїв не став винятком у цій справі. Символіку нашого міста можна назвати неповторною та оригінальною.

Вчитель:  Зараз ми познайомимось з прапором Миколаївської області. Хто знає, що символізують кольори на прапорі?

   (Діти дають відповіді, пояснюють, що на прапорі білий колір – символ миру, добробуту та чистоти думок жителів, жовтий – символ стиглої пшениці, синій – то дві лазурні лінії – річки Південний Буг та Інгул)

- Прапор Миколаївської області – це прямокутне полотнище, яке складається з трьох горизонтальних смуг: білої, жовтої та синьої. Нижня смуга хвиляста. У центрі – зображення золотої архієрейської митри на схрещених золотих посохах. Прапор є символом духовної височини, спрямованості до моральних ідеалів, стабільності і мирного співіснування, символом пшеничних полів, багатств області, її морських та річкових просторів, символом духовного покровителя краю – Святого Миколая Чудотворця.

Вчитель:  Зараз ви бачите герб Миколаївської області. Що на ньому зображено? (Відповіді дітей)

   В лазуревому щиті золота архієрейська митра на двох навхрест покладених посохах. Унизу щита - предмет, що нагадує амфору для вина. Щит оточений переплетенням виноградної лози й угорі щита розташовані зв'язані пшеничні колоси.

- Герб Миколаївської області – прямокутний щит, скруглений внизу. На синьому щиті – золота архієрейська митра на схрещених золотих посохах. У срібній хвилястій базі – амфора. Щит вписується в картуш сталевого кольору, увінчаний вінцем з п’яти колосків золотого кольору. На картуші розташовані якір та виноградна лоза з гроном зеленого кольору.

Учитель. Впевнена, що ви знаєте символіку нашого рідного міста Миколаєва. Зараз я хочу дати вам більш складне завдання: перед вами декілька прапорів різних міст. Ваше завдання полягає в тому, щоб визначити, де саме прапор нашого рідного міста.

Де ще є у світі така земля – квітуча, солов’їна, барвінкова, з ясними зорями і синім морем, як наша рідна сторона.

Місто наше рідне

степове –

Сонцю і вітрам

завжди відкрите,

Чиста синь над

вишнями пливе,

Біля ніг твоїх

шепоче жито.

Діти підростають

наші тут.

Місто свої крила розправляє.

Рідна Снігурівка

розквітає.

Учитель. Саме цими словами А.Зими  я хочу розпочати інтелектуальну гру «Що я знаю про рідний край?»

Вікторина «Так чи ні»

1.     Днем народження Снігурівки вважається осінь 1812р. (Так)

2.     Перші рядки гімну : «Слався, рідна Снігурівко, на всю Україну». (Так)

3.     На лівому березі річки Інгулець зупинились переселенці із села Афанасівка. (Ні)

4.     Серед поселенців була більшість із Снігурівки, тому село вирішили назвати-Снігурівка.(Так)

5.     Переселенці,що поселилися на території села Снігурівки, були вихідцями з білоруських сіл. (Так)

6.       1920 року в період Громадянської війни в будинку залізничного вокзалу знаходився Штаб 6-ої Армії.(Так)

     

ІII зупинка – Географічна. Площа області– 24,6 тис. кв. км Населення області – 1219,6 тис. осіб, обласний центр – Миколаїв.

Миколаївська область розташована в південній частині країни в межах Причорноморської низовини в басейні нижньої течії ріки Південний Буг. На заході межує з Одеською, на півночі – з Кіровоградською, на сході та північному сході – з Дніпропетровською та на південному сході – з Херсонською областями. Область утворена 22 вересня 1937 року з частини Одеської області. До неї увійшла частина населених пунктів Херсонщини та Дніпропетровщини. Свого сучасного вигляду і розмірів область набула наприкінці 1959 року. Нині її площа охоплює 24,6 тис.км² (4,6% площі України). Протяжність території із півночі на південь – 194 км, із заходу на схід – 204 км. На півдні омивається водами Чорного моря.

Область поділена на 19 адміністративних районів. В області налічується 9 міст, з них 5 міст обласного і 4 районного підпорядкування, 17 селищ міського типу та 894 села. Найбільшими містами області є Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ, Южноукраїнськ. У містах та селищах міського типу мешкає 66% населення області (цей показник зберігає стабільність уже багато років поспіль). Адміністративний центр – Миколаїв з населенням 509,1 тис. жителів.

У Миколаївській області проживають представники понад 100 національностей і народностей. Корінний етнос – українці, частка яких складає 81,9% населення області. Найбільш чисельними є представники 12 національних меншин – росіяни (14,1%), молдовани (1%), білоруси (0,7%), болгари (0,4%), євреї (0,3%), вірмени (0,3%), поляки, німці, татари, цигани, азербайджанці та корейці (по 0,1%) та інші (0,7%).

IV зупинка – Миколаїв місто корабелів

Учениця:                                                            «…Кораблі, кораблі                       

                                                                              золотистій імлі,

                                                                                  Ви у долю мою, як в легенду        

                                                                                ввійшли.  

                                                                               Ви повік принесли у кохання і сни

                                                                               Дивний клекіт весни, кораблі….»

                                                                                                                               В. Івасюк

Миколаїв - флотське й корабельне місто, улюблене творіння князя Потьомкіна-Тавричеського, засноване ним у 1789 році, двома роками раніше від Одеси, в прекрасному місці, на живописному півострові при злитті Інгулу й Південного Бугу.

«Святий Миколай»

 У 1790-1800 роках фрегат брав участь в походах ескадри адмірала Ушакова в Середземному морі. Коли ескадра повернулася до Росії, «Святий Миколай» залишився в Італії в складі загону кораблів під командуванням капітана другого рангу у складі ескадри Ушакова. За хоробрість «Святий Миколай» був нагороджений золотою медалю.

Судно заклали на стапелях в Миколаєві 6 січня 1790 і спустили на воду 25 серпня того ж року. Будував його корабельний підмайстер Олександр Петрович Соколов.

Технічні характеристики: довжина - 46,75 м, ширина - 12,96 м, озброєння -44 гармати.

«Святий Миколай» - 44-гарматний фрегат, перший корабель, побудований в Миколаєві. Спущений з новою верфі в серпні 1790 року.

Авіаносці: "Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов" ,

Экіпаж - 1960 осіб.

Авіаперсонал - 626 осіб.

Командний состав - 40 осіб.

Авіаносець був закладений в 1985 році на верфях Чорноморського суднобудівного заводу.  Другий корабель цього ж типу "Варяг" - у 1988 р., але його будівництво не було завершено.

Зупинка «Заповідні місця Миколаївщини»

На столі у кожного учня лежить аркуш паперу з ілюстраціями заповідних місць Миколаївщини. Діти самостійно намагаються впізнати їх і дати назву.

 1. Гранітно-степове Побужжя – одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини вже протягом 60-ти мільйонів років та відігравала роль одного із центрів видоутворення Причорномор'я. Звідси і значна кількість унікальних об'єктів живої природи. У 1994 році Миколаївською обласною радою ухвалено рішення про створення регіонального ландшафтного парку “Гранітно-степове Побужжя”. Там, де Південний Буг, пробиваючи дорогу серед залишків прадавніх архейських гір, лине до Причорноморської низовини, на півночі Миколаївської області, біля села Мигія, розкинулась чарівна земля. Земля великої краси, унікальної природи, історичних святинь українського народу.
        Круті кам'янисті береги річки, порожисте русло з водограями та островами, могутні гранітні скелі, численні гроти, водоспади – все це надає місцевості надзвичайно мальовничого вигляду.

2.Заповідна зона. Частина Чорноморського біосферного заповідника. З одного боку омивається морською водою, з іншого – прісними водами Дніпра. Тут росте понад 500 видів рослин, гніздяться рідкісні птахи. (Кінбурнська коса)        

         Кінбурнська коса – унікальний півострів-заповідник із піщаними пляжами, зеленими лісами та первозданною природою, який знаходиться на межі Дністрово-Бузького лиману та Чорного моря. Назва виникла від тюркського „кін” – волос та „бурун” – мис.

        Кінбурнська коса „обвита” багатьма міфами та легендами, які розповідають про мудру та непереможну зміїноногу царицю, сміливих та красивих амазонок. Тісно пов’язана ця територія з історією та культурою античного світу: наприклад, за однією з легенд біля берегів коси відбулася грандіозна морська битва, у якій переміг Ахілл, а інші легенди розповідають про те, на косі височів храм богині Деметри.

        Споконвіку чумаки на повільних позах приїздили сюди по Чумацькому шляху за сіллю. На своїх возах привозили вони  пилок та насіння рослин. Тому сьогодні тут налічується близько 150 видів рослин, 300 видів птахів, 45 видів ссавців, 9 видів рептилій, 40 видів риб, тисячі видів комах.

3.Давньогрецьке місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману. Нині Національний історико-археологічний заповідник. (Ольвія)

Учень. Давньогрецьке місто-держава  Ольвія (нині – археологічний заповідник) недалеко від Миколаєва – невичерпне джерело наукових відкриттів. У різні епохи заступаючи і витісняючи одне одного, на чорноморських берегах селилися племена трипільських хліборобів, кіммерійці, скіфи, сармати, греки.     У перші століття нашої ери ці місця поступово заселяли слов’янські племена, а з кінця Х століття територія нинішньої Миколаївщини увійшла до складу Київської Русі. До речі, саме до Дніпровсько-Бузькому лиману пролягав славетний торговий шлях «із варяг в греки», і важливим пунктом на цьому шляху був острів Березань.  

 Вчитель: Діти, а що вам відомо про острів Березань?

Учень Березань – невеликий острів на Чорному морі при вході в Дніпро-Бузький лиман, за 13 км від сучасного Очакова (інші назви: Борисфен, Борисфеніда (античні), Дальний, Буян (давньоруські), Берберезе (італійська ХІУ-ХУ ст.); сучасна народна – острів Шмідта). Це залишок суходолу, з висотами до 20 метрів. Острів безводний.

          Розкопками встановлено існування на острові найдавнішої (УІІ ст.. до н.е.) грецької колонії. У Х-ХІІ ст.. острів відомий як слов’янське поселення. В 1906 році на острові було розстріляно учасників севастопольського повстання 1905 року, серед них – лейтенанта П.П.Шмідта.

Узагальнююча бесіда

     -Як ви зрозуміли епіграф нашого уроку?

-Як ми маємо ставитись до землі, на якій ми живемо?

-Що потрібно робити людям, щоб наш рідний край процвітав і розвивався?

-А що може зробити вже зараз кожен з вас для своєї маленької Батьківщини

Учитель.

   Миколаївщина… Ніжною мелодією звучить це слово, бо це назва краю, у якому нам випало щастя жити. Сьогоднішній урок підтверджує думку про те, що Миколаївська земля, як і вся Україна, багата на  історичні пам’ятки. Відтворити сторінки ще не забутого минулого у його найрізноманітніших проявах та зберегти безцінні уроки історії і культури нашого краю для майбутніх поколінь- ось ваше найголовніше завдання.

А закінчити наш урок я хочу словами  Людмили  Чижової, якими розпочинається I розділ цієї книжки. Цей розділ являє собою опоетизований світ відомих людей, долею пов'язаних з Миколаївщиною:

   Пам’ять людська-

   То глибока криниця.

   Століття спливають,

   А пам’ять жива.

   І кожен із неї

   Може напиться,

   І складена часом

   Легенда нова.

   Бо кожен життям

   Своїм творить легенду,

   І кожен криницю

   Копає свою.

   Дай, Боже, новим

   Зберегти поколінням

   Легенди, народжені

   В ріднім краю.      

Учитель. – Не забувайте, діти, що ви є нащадками давнього краю, що має славну історію. Тож шануйте своїх видатних земляків, читайте, вивчайте їхню творчість й самі припадайте до цілющих джерел творчості.